відмовлятися від прав

1) to refuse; to give up, to renounce, to deny; ( від авторства) to disclaim, to disown; ( від своєї думки) to recede; (від влади, престолу) to abdicate

2) (відговорюватися, ухилятися) to excuse oneself, to find an excuse, to pretend

1) отка́зываться, отказа́ться; отреша́ться, отреши́ться; ( не желать признаться в чём-нибудь) запира́ться, запере́ться (в чём); отпира́ться, отпере́ться (от чего́)

2) (высказывать какие-нибудь доводы или мотивы, желать уклониться от чего-нибудь) отгова́риваться, отговори́ться; (только несоверш.) отне́киваться

- disclaim a patent

1) відмовляти собі (в чомусь)

2) відмовлятися, відрікатися (від чогось); зрікатися (чогось)

3) заперечувати, відкидати

* * *

1) відмовляти собі ( у чому-небудь)

2) відмовлятися (від прав, привілеїв)

3) заперечувати, відкидати; відрікатися

1) юр. відмовлятися (від прав тощо); зрікатися

2) не визнавати; заперечувати; відкидати, відхиляти

* * *

1) юp. відмовлятися ( від чого-небудь); зрікатися

2) не визнавати, заперечувати; відкидати, відхиляти

3) заперечувати ( чиє-небудь) право на дворянський титул або герб

1) юр. відмовлятися (від права, вимоги)

2) утримуватися (від чогось)

3) уникати, ухилятися

4) відкладати на невизначений час

5) покинути; відкинути (тж waive aside, waive away, waive off)

* * *

1) юp. відмовлятися ( від прав)

2) допускати відхилення ( від чогось); відступати від чогось

3) icт. ухилятися, уникати

4) відкласти на невизначений час

5) відкинути ( waive aside waive away waive off)

6) кинути ( крадені речі)

- expropriate a patent

1) відмовляти собі ( у чому-небудь)

2) відмовлятися (від прав, привілеїв)

3) заперечувати, відкидати; відрікатися

1) юp. відмовлятися ( від прав)

2) допускати відхилення ( від чогось); відступати від чогось

3) icт. ухилятися, уникати

4) відкласти на невизначений час

5) відкинути ( waive aside waive away waive off)

6) кинути ( крадені речі)

отказаться

1) от чего, кого, в чём - відмовлятися, відмовитися від чого, від кого, в чому (редко), (гал.) вимовлятися, вимовитися чого, (усиленно) відмагатися, відмогтися від чого, (отрекаться) зрікатися, зректися чого, кого, відрікатися, відректися від чого, від кого (редко: вирікатися, виректися чого), відкидатися, відкинутися від кого (часто о близких людях: женихе, невесте, влюблённых, супругах и т. п.), від чого, кидатися чого, (гал.) скидатися чого. [Першого купця не кидайсь (Ном.)]. -ваться, -заться от кого, чего (покинуть, оставить) - цуратися кого, чого и від кого, від чого [Сина батько відцурався (Шевч.)], відкаснутися від кого, від чого, (отпираться) відгетькуватися від чого. Срв. Отрекаться. -ся от должности, обязанностей, власти, престола - відмовлятися (відмовитися) від посади, обов'язків, влади, трона (корони) или зрікатися (зректися) посади и т. д., или складати (скласти) посаду, обов'язки, владу (уряд), корону. См. Слагать. -заться от занимаемой должности - зректися своєї (или обійманої, посіданої) посади. Нас приглашали на обед, а мы -зались - нас прохали (прохано) на обід, та ми відмовились. Гости -зываются - гості відмагаються. -ваться (-заться) от платы, от работы - зрікатися (зректися) плати, роботи, відкидатися від плати, від роботи, кидатися плати, роботи. -заться от платежа податей, налогов - зректися платити податки, налоги. -заться от наследства - відмовитися від спадку, спадщини, (гал.) дідицтва, зректися спадку и т. д. -зываться (-заться) от своего мнения, своих слов, показаний - зрікатися (зректися) своєї думки, своїх слів, свідчень, відмовлятися (відмовитися) від своєї думки, від своїх слів, свідчень. -заться от дачи показаний - відмовитися дати свідчення. -заться от своего намерения - зректися (несов. зрікатися) свого наміру. -зываться от личных интересов, развлечений - зрікатися особистих інтересів, утіх. -зываюсь от своих прав - зрікаюсь своїх прав на що. -заться от кого - зректися кого. [Я не маю сили тебе зректися (Л. Укр.)]. -заться от себя - зректися себе. Он отказался от меня - він відцуравсь мене, відкинувся від мене. Я от чести этой -зался - я від чести тої відмовився, я зрікся тої чести. Доктора - зались от больного - лікарі відмовились від хорого. Я не -ваюсь работать - я не відказен (при обычн. форме: не зрікаюсь, не відмовляюсь) працювати;

2) кому (завещаться) - відписуватися, бути відписаним, відказуватися, бути відказаним. См. Завещаться.

* * *

1) відмовля́тися, відмо́витися

2) ( отрекаться) відмовля́тися, відмо́витися, відкида́тися, відки́нутися, зріка́тися, зректи́ся, цура́тися, відцура́тися; несов. відсахну́тися

3) ( переставать действовать) відмовля́ти, відмо́вити, відка́зувати, відказа́ти

- relinquisher

- forswearer

1) звільнення (від відповідальності, з-під варти, з ув'язнення тощо); наказ суду про звільнення; відмова ( від права тощо); передача права іншій особі; документ про відмову від права; документ про передачу права; розписка ( про передачу прав або майна); прощення; опублікування; розмороження ( рахунку)

2) звільняти (від відповідальності, з-під варти, з ув'язнення тощо); відмовлятися ( від права); передавати право іншій особі; прощати; обнародувати, опубліковувати; розморожувати ( рахунок)

•

- release a claim

см. відмовлятися

1) отказа́ться; отреши́ться; ( не желать признаться в чём-нибудь) запере́ться (в чём); отпере́ться (от чего́)

2) (высказывать какие-нибудь доводы или мотивы, желать уклониться от чего-нибудь) отговори́ться

спадщина, спадок (-дку) и (мн.) спадки (-ків), (гал.) дідицтво; специальнее: (от предков) предківщина, (от деда) дідизна, дідівщина, (от бабки) бабизна, бабівщина, (от отца) батьківщина, отцівщина, (от матери) материзна, (от брата) братовизна, братівщина, (от сестры) сестрівщина, (от свёкра) свекрівщина, (от тестя) тестівщина; срв. Наследие. [Після (Вольфової) смерти він зробився паном усієї його спадщини (Франко). Я спадок мав од батька: виногради, і ниву добру, і садок, і дім (Л. Укр.). Спадків по вас я не сподіваюся мати (Харківщ.). Йому, сироті, нігде узяти, тільки що спадками живитись (Квітка). Мале дідицтво, велике головництво (уголовщина) (Франко). Нам батьківщини не ділити (Приказка)]. В -ство, по -ству - у (на) спадщину, у (на) спадок, у спадку. [Мали власну землю і передавали її в спадщину (Доман.). Взяли собі у спадок всі пісні його (Л. Укр.). По ньому світ зоставсь на спадок иншим (Крим.)]. Вступать вступить в -ство - обіймати, об(ій)няти спадщину. Доставаться, достаться в -ство, по -ству кому от кого - припадати, припасти, спадати, спасти кому (спадщиною, спадком, у спадщину, у спадок, у спадку), діставатися, дістатися кому спадщиною и т. п. по кому (реже після кого). [Отець умер, на мене спав маєток (Куліш). Од якоїсь тітки у спадку йому дістався (М. Вовч.)]. Лишать, лишить -ства кого - позбавляти позбавити спадщини кого, не давати, не дати спадку кому, (об отце по отнош. к сыну ещё) висиновляти, висиновити кого. Оставлять, оставить в -ство - (за)лишати, (за)лишити спадком (у спадщину, у спадок), (завещать, словесно) відказувати, відказати, приказувати, приказати, (письменно) відписувати, відписати кому що. [Вмираючи, усе господарство приказала дочці (Квітка). Знай: спадщини тобі я ввік не відпишу (Самійл.)]. Отказ, отречение от -ства - зрікання, оконч. зречення спадщини (спадку), відмовляння, оконч. відмовлення (відмова) від спадщини. Отказываться, отказаться от -ства - зрікатися, зректися спадщини (спадку), відмовлятися, відмовитися від спадщини. Открытие -ства - відкриття спадщини. Получать, получить -ство - діставати, дістати, одержувати, одержати, відбирати, відібрати спадщину (спадок, спадки). [Одержавши невеличку спадщину від родича (Грінч.)]. Получить в -ство что - дістати, одержати, відібрати, здобути, прийняти, перейняти у (на) спадщину (у и на спадок, у спадку, спадщиною, спадком) що, (гал.) одідичити що. [Уклад життя, одібраний од батьків у спадщину (Рада). Перейняла добро на спадщину од своєї мами (Н.-Лев.). Одержаний у спадку по батькові фільварочок (Франко). Одібрав його (капітал) в спадку (Крим.)]. Утверждение в правах -ства - стверджування (оконч. ствердження) прав(а) на спадщину.

* * *

1) спа́дщина, спа́док, -дку; (имущество, полученное от деда) діди́зна; ( полученное от отца) ба́тьківщина, отчи́зна; ( полученное от матери) матери́зна

2) см. наследование 2)